Обережно - Сказ!

      В зв’язку з напруженою епізоотичною ситуацією щодо сказу тварин , збільшенням бродячих собак та котів в населених пунктах району доцільно знати, що таке  хвороба сказ і як можна її запобігти.                                   

     Сказ – особливо небезпечна інфекційна хвороба всіх теплокровних тварин і людини , що характеризується ураженням центральної нервової системи та майже завжди закінчується смертю . Щорічно  від сказу у світі гинуть десятки тисяч людей та мільйони тварин  і Україна, на жаль , не є виключенням.  За 2011 рік в Україні від сказу померло 5 людей.

 В Олександрійському районі сказ реєструється з 1999 року. За останні 12 років в районі захворіло на сказ 54 тварини, за антирабічною допомогою звернулося 683 людини в тому числі 57 дітей, щеплено проти сказу 182 людини. За цей період в районі стався трагічний випадок померла дитина в 2001 році.

 В 2010 році захворіло на сказ 11 тварин оголошено 10 неблагополучних пунктів,кількість покусаних людей тваринами 47, щеплено проти сказу тварин: собак -11775, котів - 9501, велика рогата худоба - 467, кіз - 12, свиней - 173 голів.

В 2011 році захворіло на сказ 1 лисиця в с. Протопопівка, оголошено 1 неблагополучний пункт, покусаних людей тваринами 45, щеплено проти сказу тварин: собак - 8240, котів - 6670, велика рогата худоба - 109, кіз - 8, свиней - 8 голів. 

      Епізоотологія:

На сказ хворіють всі види домашніх та диких тварин . Найбільш чутливі  - лисиці , вовки , коти , собаки , велика рогата худоба. Джерелом збудника є хворі тварини , що виділяють вірус зі слиною.

     Розрізняють дві форми епізоотії сказу:

     - міську , при якій головна роль належить  безпритульним собакам і котам;

     - лісову , при якій вірус циркулює серед  диких  м’ясоїдних тварин по типу природно – вогнищевої інфекції.

     Зараження свійських тварин відбувається при контакті з хворими представниками дикої фауни , безпритульними собаками та котами. Свійські тварини  , як і людина , заражається через укус або при обслинені пошкодженої шкіри або слизових оболонок.

      Стійкість збудника сказу:

Низькі температури консервують вірус , температура 60^оС  інактивує вірус за 5-10 хвилин; 70^оС – миттєво; згубно діють -  дезінфікуючі речовини особливо ті до складу яких входять луги.

      Патогенез:

Вірус , який потрапляє в нервову систему , починає розповсюджуватись по нервовим шляхам в центробіжному напрямку , досягає спинного та головного мозку , визиваючи на фінішній стадії хвороби парези , паралічі та явища енцефаліту.

    Рухаючись до головного мозку , вірус також вбудовується в слинну залозу та починає виділятися зі слиною за декілька днів (3-5) до появи основних клінічних ознак хвороби сказу.

     Згідно твердження І.Марека (1937р.) вірус сказу викликає отруєння організму хімічними сполуками, отрута – склад якої не відомий.

      Симптоми захворювання:

Інкубаційний період триває від 10-14 діб до 3-х місяців , іноді понад рік і залежить від наступних причин:

   - віку тварин , чим молодша тварина , тим він коротший;

   - ступеню індивідуальної сприйнятливості;

   - характеру укусів – наявність або відсутність нервово-рецепторної зони;

   - глибини укусів , та їх кількості;

   - біологічних характеристик вірусу сказу;

   - кількість занесеного вірусу в рану.

В розвитку захворювання розрізняють три стадії :

     продромальну ( триває 12-72 години) , що характеризується підвищенням чутливості тварин до шуму , світла , дотику , погіршенням апетиту , порушенням зору та підвищенням температури тіла.

     збудження , якому притаманні приступи буйства , люті ,розлади чутливості , судоми та параліч жувальних м’язів та м’язів гортані , звуження зіниць , лихоманка досягає максимуму;

     на стадії паралічів знижується та зникає больова чутливість ,  порушується робота центрів кровообігу та дихання ,температура тіла знижується .Хвороба закінчується летально.

     Розрізняють декілька форм захворювання: буйну , тиху (паралітичну) , атипову та абортивну.

    Діагностика: попередній діагноз ставлять на основі клініко-епізоотичних , патологоанатомічних даних; заключний діагноз – за результатами лабораторних досліджень.

     Профілактика : для профілактики сказу у домашніх тварин застосовують  інактивовані вакцини , для профілактики сказу у сільськогосподарських тварин застосовують живі та інактивовані вакцини , а для проведення ефективної профілактики серед диких тварин застосовують живі вакцини для пероральної імунізації.

Власнику тварин необхідно :

1. Щороку доставляти собак і котів у державну ветеринарну установу для огляду , імунізації проти сказу і лікувально-профілактичних обробок. Суворо дотримуватись схем вакцинації та ревакцинації.

2. Обов’язково вакцинувати собак і котів  починаючи з 3-х місячного віку.

3. Негайно повідомляти заклади охорони здоров’я та ветеринарну службу про випадки укусів або травмування собакою , котом , кажаном або хижою твариною   людини , свійської чи домашньої тварини , а також доставляти у державну ветеринарну установу собак і котів , які покусали людей чи тварин або заподіяли їм травми  , для огляду і карантинування  протягом 10 днів , а покусаних тварин – для огляду і лікування.

4. Купувати , продавати , приймати участь у виставках тварин , а також перевозити в інші населені пункти собак , котів та інших тварин дозволяється при наявності ветеринарного свідотства форма 1, або ветеринарної довідки та ветеринарного паспорту на собаку чи кота з відміткою про імунізацію проти сказу , що проведена не більше 12 місяців і не менше 30 днів до вивозу.

5.При виїзді за кордон необхідно мати результати дослідження сироватки крові тварин на наявність антитіл до вірусу сказу . Дослідження можна зробити у Центральній державній лабораторії ветеринарної медицини за адресою м. Київ , вул. Донецька 30 , або в іншій акредитованій установі.

6.Допускати до полювання тільки щеплених проти сказу собак , про що у мисливців повинні бути відповідні документи.

7. У випадку загибелі собак , котів або інших тварин негайно повідомляти ветеринарну установу.

Якщо Вас вкусила будь-яка тварина

- відразу проведіть місцеву обробку рани :

  поверхню рани необхідно промити водою з господарським милом   

  або детергентом , а її краї обробіть 70% розчином етилового   спирту  або 5% настойкою йоду;

- після місцевої обробки рани негайно зверніться до лікаря в травмпункт за місцем проживання де Вам нададуть антирабічну допомогу.

- тварину , що вкусила , забивати забороняється , її необхідно ізолювати  та звернутися в державну установу ветеринарної медицини.