АЧС, або
хвороба Монтгомері - надзвичайно гостра контагіозна вірусна
хвороба , на яку хворіють домашні та дикі свині незалежно від віку та породи. Клінічний перебіг АЧС характеризується
лихорадкою, ціанозом шкіри, значними геморагіями у внутрішніх органах та надзвичайно високою летальністю, яка досягає майже 100 % .
Хвороба може протікати в гострій, підгострій
та безсимптомній формах, супроводжуючись
лихорадкою, геморагічним діатезом, запальними та некродистрофічними змінами у
паренхіматозних органах.
До епізоотичних особливостей
АЧС можна віднести надзвичайно швидку зміну форм перебігу інфекції серед
домашніх свиней: від гострої форми з
майже 100% летальністю до хронічного безсимптомного перебігу,
що в зв’язку з несвоєчасною діагностикою призводить до неконтрольованого
поширення інфекції.
Дії при підозрі на виникнення АЧС та
її ліквідації визначено «Інструкцією щодо профілактики та боротьби з
африканською чумою свиней», яка є обов’язковою для виконання власниками
тварин. Слід загострити увагу власників
свиней на необхідність своєчасного інформування ветеринарних спеціалістів про
підозру на АЧС , незважаючи на тип, величину та форму власності
господарства. Від швидкості повідомлення
відповідних служб залежить ефективність лабораторної діагностики та заходів, що
будуть проведені найближчим часом.
До з’ясування ситуації необхідно ізолювати хворих та підозрілих на захворювання свиней
у тому самому приміщенні, де вони перебували раніше. Припинити
будь-які переміщення худоби , а також забій та реалізацію тварин усіх
видів (включаючи птицю) поряд з продуктами їхнього забою - м'яса, сала, шкіри, шерсті, пір’я тощо.
Крім того, з метою обмеження
можливого поширення вірусу необхідно заборонити виїзд та в’їзд будь-якого транспорту до населеного пункту
або господарства, де було виявлено АЧС.
Також є доцільним введення заборони на вивезення за територію епізоотичного
осередку будь-яких вантажів. Діагноз на АЧС ставиться на
підставі аналізу епізоотичних і клінічних даних, патологоанатомічних змін та
результатів лабораторних досліджень. Характерна особливість
виникнення та перебігу епізоотичних спалахів АЧС – швидке розповсюдження вірусу
через не проварені інфіковані відходи з ресторанів, літаків, пароплавів та
потягів або з харчовими відходами тваринного походження , завезеними з зон
стаціонарного неблагополуччя по цій хворобі. Також важливу роль у виникненні
спалахів хвороби відіграє контакт
здорових свиней з хворими тваринами або вірусоносіями , інфікованим обладнанням
, транспортом, засобами догляду за тваринами, годівля свиней харчовими
відходами в будь-якому вигляді (варені, жарені та ін. приготування).
Також у якості переносників
інфекції можуть виступати деякі види кліщів.
Тому випасати свине та утримувати їх за межами приміщення в загрозливих зонах забороняється.
До того ж, механічними переносниками інфекції
бувають миловидні гризуни, мухи, комарі тощо. З цих міркувань важливим елементом громадського захисту є
підвищення рівня культури ведення господарства, а саме утилізації трупів свиней та іншого інфікованого матеріалу –
гною, залишків кормів, будь-якої тари та інвентарю. Відповідно до чинного
законодавства , весь інфікований матеріал має бути спалено – це єдиний шлях
гарантованого знешкодження збудників АЧС. Якщо з певних причин вдатись до спалення неможливо, інфікований матеріал закопують на глибину не менш двох
метрів, пересипаючи сухим хлорним вапном. Протягом року на місці захоронення забороняється проведення земельних робіт.
На даний час не існує вакцин
та медикаментів проти АЧС, тому лікувати хворих тварин заборонено. Все свинопоголів’я свиногосподарств , постраждалих від вірусу,
гине, а в певних регіонах при виникненні
АЧС знищується все поголів’я, що може захворіти. Таким чином ,спалахи АЧС завдають чималих
збитків . Крім того,виявлення АЧС тягне за собою заборону на розведення свиней
протягом одного року безпосередньо в епізоотичному осередку та протягом 6
місяців в першій зоні, де не реєстрували захворювання. Також протягом 6
місяців після зняття карантину забороняється
вивезення свиней та продуктів їхнього забою за межі неблагополучних районів,
продаж свиней на ринках та закупівля їх у населення, а також пересилання поштою
продуктів переробки свинини.
Якими б прикрими не здавалися
вищезазначені обмеження ,варто пам’ятати, що неухильне дотримання
ветеринарно-санітарних вимог власниками тварин є передумовою недопущення
інфекції та збереження епізоотичного благополуччя району.
Начальник протиепізоотичного відділу
управління ветеринарної медицини
в Олександрійському районі Шкуринський
В.Л.
| 
