Десять років назад  я закінчила технікум, та здобула спеціальність фельдшера ветеринарної медицини, навіть і не думала , що колись стану ним працювати. Але розповідь не про це…

       Фельдшером ветеринарної медицини працюю майже п’ять років. На початку трудової діяльності в лавах ветеринарної служби, мене направили на курси підвищення кваліфікації до Білоцерківського національного аграрного університету.

       Відвідуючи заняття з підвищення кваліфікації, я на все життя запам’ятала кандидата  ветеринарних наук , доцента Білоцерківського національного аграрного університету - Бабака Івана Михайловича. Для мене - ця людина стала прикладом, взірцем, як спеціаліст. Але найбільше запам’яталась проста людяність, повага, душевне тепло,  яке виходить з серця цієї людини. З якою радістю в очах він розповідав нам цікаві випадки із свого життя, зі своєї практики. Як доступно і відкрито розкривав теми. Це були , як повчальні так і кумедні випадки з його практики. Іван Михайлович присвятив все своє життя ветеринарній медицині. В той час особисте життя в нього було дуже складне, були проблеми, але він не звертаючи уваги на життєві труднощі, залишався людиною ,яка могла вселити надію на краще майбутнє.

     Я дуже рада, що на початку своєї ветеринарної практики я познайомилась з Іваном Михайловичем. Це знайомство вселило в мене віру,  як  спеціаліста.

     Ви знаєте в своєму житті ми знайомимось, або зустрічаємо людей, які надихають, вселяють віру, впевненість, підштовхують на ріст як спеціаліста,  та про те,  що треба вірити в себе, добросовісно  працювати  та любити свою роботу.

    Бувають різні люди, різні випадки, але погодьтесь, проста усмішка, добре слово, любов і повага до оточуючих ніколи не нашкодять .

З повагою   фельдшер Звенигородської дільниці ветеринарної медицини Олександрійського району Кіровоградської області.

                                                                Олійник Н.В