Якщо пасічник хоче відшкодувати заподіяні йому збитки то він повинен діяти швидко й оперативно. Адже через 3-4 дні слідів отрутохімікатів в відібраному матеріалі вже можна не знайти.
Терміново звернутись до місцевої влади (голови районної державної адміністрації, міськвиконкому, сільського чи міського голови) офіційно з письмовою заявою про отруєння бджіл з проханням про створення комісії. Голова письмовим розпорядженням створює комісію, яка оглядає пасіки, виявляє причини загибелі бджіл, ймовірних підозрюваних осіб в загибелі бджіл, оцінює розміри збитків.
До складу комісії залучають депутатів місцевої ради, представників служби захисту рослин, Держпродспоживслужби, спеціалістів фіто-санітарного напрямку та ветеринарної медицини, екологічної інспекції, товариства бджолярів та управління агропромислового розвитку. Дані особи можуть бути залучені в якості свідків в суді.
В акті комісія зазначає де, коли, в який час, за якої температури, якою отрутою оброблялась культура, фазу розвитку рослин, характер загибелі бджіл (поодиноке чи масове), ступінь ураження у відсотках і силу сімей після отруєння. Бажано щоб при обстеженні був присутній сам фермер чи його представник.
Після обстеження пасіки потрібно обов’язково оглянути поле, яке оброблялось і відібрати зразки рослин, про що складається відповідний акт.
Проби рослин з поля, де проводився обробіток, разом з відповідним актом направляють в акредитовану лабораторію. Інформацію про те, кому належить оброблене пестицидами поле, його площа, яка культура посіяна на полі та на якій відстані поле знаходиться від пасіки, можна отримати у місцевій сільській раді. Доказом того, що господарство використовувало для обробітку сільськогосподарських угідь той чи інший препарат слугує журнал хімічної обробки посівів, який має обов’язково заповнюватися агрономом або відповідальною особою у господарстві та каністри із залишками препарату (при їх наявності).
Слід констатувати чи попереджались пасічники відносно вимог Закону України «Про бджільництво» не пізніше ніж за 3 дні.
Однією із важливих умов під час розгляду спірних питань є реєстрація та паспортизація пасік в районних державних лікарнях ветеринарної медицини, а також відповідно до вимог ст. 13 Закону України ″Про бджільництво″ − пасіка підлягає реєстрації за місцем проживання фізичної особи або за місцем знаходження юридичної особи, яка займається бджільництвом, у місцевих державних адміністраціях або сільських, селищних, міських радах у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики.
Без зазначеної реєстрації тяжко щось довести в суді. Ця вимога є обов’язковою, тому, що в суді буде тяжко довести, що бджоли загинули саме в результаті обробітку, а не від хвороби.
Комісійно відбирати проби. Методичні рекомендації щодо правильності відбору надають фахівці ветеринарної медицини Держпродспоживслужби. Обов’язковою умовою має бути акт відбору та відбір контрольних зразків не пізніше двох діб від моменту потрави.
Для дослідження в акредитованій лабораторії відбирають проби бджіл (400-500 мертвих, можна частково живих), 200 г свіжозібраного меду або незапечатаний мед у стільниках, пергу в сотах. Проби відбирають від 10% сімей з характерними ознаками отруєння, а також 100-200 г зеленої маси з ділянки, відвідуваної бджолами, проби землі.
Патологічний матеріал для дослідження повинен мати супровідний лист, підписний ветеринарними спеціалістом, який відбирав і запаковував проби. В листі зазначають назву господарства (прізвище, ім’я та по батькові власника пасіки, адресу, номер пасіки, кількість вуликів та кількість відібраних проб, характерні ознаки захворювання та мету дослідження). При підозрі на отруєння до листа додається акт або копія акта комісії, яка обстежувала пасіку та відбирала матеріал. У супровідному листі бажано зазначити на який отрутохімікат слід провести дослідження. Супровідний лист повинен мати штамп державної установи ветеринарної медицини.
Головне управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області рекомендує направляти зазначені зразки разом з супровідною та актом відбору до Державного науково-дослідного інституту лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи (м. Київ, вул. Донецька, 30,
тел.: 044-243-37-54 та 044-243-37-55); Української лабораторії якості і безпеки продукції агропромислового комплексу при НУБіП України
(м. Київ, тел.: 044-526-45-02 та 044-527-89-43); Інституту токсикології
ім. Ведмідя, (м. Київ, вул. Герої оборони, 6, тел.: 044-526-97-00 та
044-526-96-45).
Термін доставки проб не повинен перевищувати 1-2 доби від часу відбору при умові зберігання та доставки в холодильнику або термосі з льодом. При цьому слід вказувати у супровідних документах діючу речовину.
Акт комісії та експертиза лабораторії, яку планується дослідити – це основні документи для розгляду в суді.
Якщо ж висновком експертизи буде доведено причинно-наслідковий зв'язок між обробкою поля та загибеллю бджіл від дії визначеного отрутохімікату слід робити наступні дії:
- маючи акти і дані лабораторних досліджень, що підтверджують факт отруєння, визначають отруту, слід письмово звернутися до відповідача про добровільне відшкодування збитків;
- якщо відповідач не погоджується на добровільне відшкодування збитків передати справу до суду.
Для цього необхідно:
- Подати позовну заяву до суду, до якої слід додати копії:
- розпорядження сільського чи міського голови про створення комісії;
- акти комісії;
- результати лабораторного дослідження;
- довідку з сільської (міської) ради (можна товариства пасічників) про те скільки бджолиних сімей пасічник має на своїй пасіці;
- довідку про вартість бджолосімей на день отруєння (видається товариством пасічників);
- список свідків та експертів.
Оскільки колективних заяв суд не приймає, позовну заяву в суд треба подати кожному пасічнику в індивідуальному порядку.
Тільки за рішенням суду можна притягнути того чи іншого ″нерадивого фермера″ до відповідальності та відшкодувати збитки.
Вихід із цієї ситуації полягає в налагоджені дружніх, толерантних взаємовідносин між фермерами та бджолярами, в суворому дотриманні вимог чинного законодавства.
| 
